Село Бугаївка

Село Бугаївка однойменної сільської ради Глобинського району Полтавської області знаходиться за 25 км від районного центру міста Глобине, за 25 км від селища Градизька та за 55 км від міста Кременчука. Площа села 3,629 кв. км, густота населення 446 осіб на кв. км; висота над рівнем моря 90 м; географічні координати: 49 градусів 25 мінут пн. ш. та 32 градуси 56 мінут сх. д.

Біля Бугаївки розташовані такі села, як Броварки, Горби, Гриньки, Петрашівка, Святилівка, Тимошівка та Шушвалівка. Вони пов’язані історично та мають тісні економічні зв’язки.

Село засноване в 30-х роках ХVІІІ ст. З правобережних хуторів, які були розташовані біля річечки Бугай, правої притоки Дніпра, переселяються козацькі сім’ї. Вони засновують такі козацькі хутори, як Бабичівка, Бугаївка і Слюсарівка. За даними «Описів Київського намісництва» за 1764 рік значаться хутори виборних козаків Чигирин-Дібровської сотні Лубенського полку Бабичів – 3 хати, Бугаїв – 13 хат і Слюсарів – 3 хати. На місці села Слюзівка був хутір козака Гладиря з 11 хат козаків виборних та хутір козачки Тетяни Брусити (4 хати - в одній жили козаки підпомічники, а в трьох інших – посполиті власницькі), яка була вдовою і, як сказано в документі, «совершила любовный грех.» Сотник Іван Булюбаш відбирає у неї цей хутір і віддає своєму зятеві Семену Слюзу. З цього часу цей колись безіменний хутір почне називатися Слюзівка. А як відомо з документів сотником Іван Булюбаш був до 1739 року.

На 1787 рік значиться хутір Слюзівка, в якому проживало 87 чол. Цей хутір належав полковому осавулу 55-річному Василю Семеновичу Слюзу.

На час 10-ї ревізії за 1859 рік значиться козачий хутір Бугаївка, 15 дворів з населенням 87 чол. Жителі відносилися до приходу Броварківської Різдвяно-Богородицької церкви, побудованої у 1810 році. У власницькому хуторі Слюзівка було 50 дворів з населенням 351 чол. Володіли селом поміщики Ісаєвичі. Жителі відносилися до приходу Стовбувахівської Свято-Духовської церкви, побудованої у 1796 році.

Після ліквідації кріпосного права біля Бугаївки виникає хутір Тоцьківка, в якому було 2 хати. У 1875 році сюди переселяється 27 родин із села Шушвалівка на чолі з сільським отаманом Михайлом Шушвалом.

На 1896 рік значиться село Бугаївка Мозоліївської волості Кременчуцького повіту з 55 дворів з населенням 339 чол., село Тоцьківка – 29 дворів з населенням 205 чол. та село Слюзівка – 97 дворів, населення 603 чол.

За даними за 1900 рік значаться села Бугаївка і Тоцьківка з хуторами Бабичівка, Золотопілля, Ратушнівка, Семівка та Слюсарівка, які становлять одну общину – Бугаївське козацтво. В поселеннях 109 дворів з населенням 675 чол., землі власної 1183 десятини. Село Слюзівка – 80 дворів з населенням 525 чол. Землями села володіли два брати, поміщики Михайло Якович та Володимир Якович Ісаєвичі. Після Столипінської земельної реформи біля Слюзівки виникають хутори Карпенки та Кулинині.

За переписом населення за 1910 рік по Мозоліївській волості Кременчуцького повіту Полтавської губернії значаться: село Бугаївка – 55 хат з населенням 361 чол., село Тоцьківка – 38 хат з населенням 251 чол., хутір Золотопілля – 1 хата з населенням 10 чол., хутір Ратушнівка – 9 хат з населенням 55 чол., хутір Семівка – 4 хати з населенням 23 чол., хутір Бабичівка – 21 хата з населенням 122 чол., хутір Слюсарівка – 8 хат з населенням 53 чол. Село Слюзівка Святилівської волості – 98 хат з населенням 545 чол. У 1902 році в Слюзівці, а в 1909 році у Бугаївці було побудовано земські школи.

Сучасне село Бугаївка повністю включає в себе десять колись окремих населених пунктів. Такі поселення, як власне Бугаївка, Бабичівка, Золотопілля, Ратушнівка, Семівка, Слюзівка, Слюсарівка та Тоцьківка, були розташовані поряд і в 1923 році були віднесені до Бугаївської сільської ради Градизького району Кременчуцького округу Полтавської губернії. У 1959 році у Бугаївку, в зв’язку з утворенням Кременчуцького водосховища, було переселено жителів села Ротківка та частину жителів села Сергіївка. У 1964 році у Бугаївку було переселено жителів села Стовбуваха. Так було сформовано сучасне село Бугаївка.

Радянську владу в селах встановлено наприкінці грудня 1919 року. У 1923 році утворюється Бугаївська сільська рада, куди ввійшли такі населені пункти, як Бабичівка, Бугаївка, Золотопілля, Семівка, Слюзівка, Слюсарівка і Тоцьківка. На 7 вересня цього року по сільській раді значиться 1732 жителі. За даними на 1926 рік по сільській раді значиться 341 двір з населенням 1773 чол.

У 1929 році в Слюзівці було споруджено дерев’яну церкву. Церква спалена відступаючими нацистами у вересні 1943 року.

З 1928 по 1930 роки Бугаївка входила до складу Жовнинського району, а з 1930 по 1962 рік – до складу Градизького району, з 1962 року – Глобинського району.

В 1930 році на території Бугаївської сільської ради було створено чотири колгоспи - «Незаможник», «Зелений гай», «Перебудова» та імені Шевченка, які в 1932 році було реорганізовано у два – імені Леніна та імені Будьонного. У 1950 році ці два колгоспи було об’єднано в один колгосп імені Сталіна, який з 1960 року буде називатися «Дружба», а з 1962 року – «Маяк».

В період Голодомору 1932-1933 років померло від голоду 260 жителів села.

У 1939-1940 роках іде процес ліквідації так званих неперспективних сіл та хуторів. Хутори Бабичівку, Семівку та Слюсарівку було переселено у Бугаївку. Перед війною до бугаївської сільської ради відносилося три села: Бугаївка, Слюзівка і Тоцьківка.

З 14 вересня 1941 року по 23 вересня 1943 року села Бугаївської сільської ради були окуповані військами нацистської Німеччини. 306 наших земляків загинули на фронтах цієї найжахливішої за всю історію людства війни. У 1967 році в селі було споруджено Монумент слави на честь земляків, які загинули на фронтах цієї війни. Друга неділя вересня в Бугаївці святкується, як день села.

За дворічний період окупації із 345 дворів колгоспників було спалено 117, 11 колгоспних будівель, 240 тонн сіна, 700 тонн соломи, знищено 119 голів селянської та 253 голови колгоспної худоби.

На 1947 рік по сільській раді значиться 354 двори з населенням 1148 чол.

У 1967 році в селі було побудовано нові приміщення восьмирічної школи та ФАПу, дещо пізніше зводиться новий дитсадок.

Монумент слави в центрі Бугаївки

70-ті – 80-ті роки були апогеєм слави колгоспу «Маяк, який очолював Григорій Олексійович Зобенько – кавалер орденів Леніна та Жовтневої революції та об’єднання «Полтаварибгосп», яке у 1982 році було нагороджене Перехідним Червоним Прапором, і яке очолював Христян Олександр Миколайович, якому присвоєно почесне звання «Заслужений рибовод України».


Зобенько Григорій Олексійович	Христян Олександр Миколайович

У 1974 році в селі було 572 двори з населенням 2056 чол.

У 1977 році в селі було відкрито сільську спортивну школу по боротьбі самбо і дзюдо. Очолює її з початку відкриття і до сьогодні майстер спорту СРСР, чотириразовий чемпіон СРСР Микола Андрійович Ляшенко.

По Бугаївській сільській раді на 1 січня 2009 року значиться 633 двори з населенням 1448 чол. На території села розташовані ТОВ «Полтавазернопродукт», ВАТ «Полтаварибгосп», відділення зв’язку та ощадбанку, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Будинок культури, амбулаторія загальної практики сімейної медицини, аптека та 7 магазинів.